Торговое название | Конвулекс |
Действующие вещества | Натрия вальпроат |
Форма выпуска: | сироп |
Способ применения: | Оральные |
Взаимодействие с едой: | После |
Температура хранения: | от 5°C до 25°C |
Чувствительность к свету: | Чувствительный |
Признак: | Импортный |
Происхождение: | Химический |
Рыночный статус: | Брендированный дженерик |
Производитель: | Г.Л. ФАРМА ГМБХ |
Страна производства: | Австрия |
Заявитель: | Бауш Хелс |
Условия отпуска: | По рецепту |
Код АТС N Препараты для лечения заболеваний нервной системы N03 Противоэпилептические средства N03A Противоэпилептические средства N03AG Производные жирных кислот N03AG01 Кислота вальпроевая |
Фармакодинамика. фармакологические эффекты вальпроата направлены преимущественно на цнс. препарат оказывает противосудорожное действие при различных типах эпилепсии у человека.
Данные экспериментальных и клинических исследований вальпроата указывают на существование двух механизмов противосудорожного действия препарата.
Первый механизм — это прямой фармакологический эффект, связанный с концентрацией вальпроата в плазме крови и головном мозгу.
Второй механизм является косвенным. Он связан с метаболитами вальпроата, которые остаются в головном мозгу, или с модификациями нейромедиаторов, или с прямым действием на мембрану. Вероятной является гипотеза о том, что после введения вальпроата повышается уровень ГАМК.
Вальпроат снижает продолжительность промежуточной фазы сна и одновременно увеличивает фазу медленно-волнового сна.
Конвулекс сироп. Вальпроат максимально на 80–95% связывается с белками плазмы крови. При уровне в плазме крови более 100 мг/л свободная фракция увеличивается. Концентрация вальпроата в цереброспинальной жидкости уравнивается с концентрацией свободного вальпроата в плазме крови.
Вальпроат проникает через плаценту и в грудное молоко (1–10% общей концентрации в плазме крови).
Вальпроат метаболизируется в печени, в основном глюкуронизируется.
Экскретируется преимущественно с мочой в форме глюкуронидов.
Фармакокинетика. При различных фармакокинетических исследованиях вальпроата было доказано, что:
Вальпроат не индуцирует ферменты, входящие в состав метаболической системы цитохрома Р450. В отличие от других противоэпилептических препаратов вальпроат не ускоряет ни собственную биотрансформацию, ни биотрансформацию других веществ, таких как эстропрогестагены и пероральные антикоагулянты.
Конвулекс р-р. Если вальпроевая кислота комбинируется с другими препаратами (примидон, фенитоин, фенобарбитал, карбамазепин), T½ уменьшается до 4–9 ч в зависимости от степени индукции ферментов. T½ у новорожденных и младенцев в возрасте до 18 мес составляет 10–67 ч. Самый длинный T½ отмечали у 2-месячного ребенка, примерно как у взрослых.
T½ увеличивается у пациентов с заболеваниями печени. В случае передозировки T½ — 30 ч.
В III триместр беременности время распределения препарата увеличивается, печеночный и почечный клиренс повышается. Концентрация в плазме крови может снизиться, даже если доза оставалась неизменной.
Конвулекс 300/500 мг ретард, Конвулекс 150/300/500 мг капсулы. По сравнению с формой вальпроата, покрытой кишечно-растворимой оболочкой, форма с замедленным высвобождением в эквивалентных дозах имеет следующие характеристики:
Конвулекс сироп. взрослые и дети. в виде монотерапии или в комбинации с другими противоэпилептическими препаратами для:
Дети. Профилактика повторных приступов после одной или более фебрильных судорог согласно критериям осложненных фебрильных судорог, когда прерывистая профилактика бензодиазепинами неэффективна.
Конвулекс р-р. Для временного лечения эпилепсии у взрослых и детей в качестве замены пероральной формы в случае временной невозможности принимать препарат перорально.
Конвулекс 300/500 мг ретард. У взрослых: как монотерапия или в комбинации с другими противоэпилептическими препаратами:
У детей: как монотерапия или в комбинации с другими противоэпилептическими препаратами:
Лечение маниакального синдрома при биполярных расстройствах.
Конвулекс сироп. следует учитывать, что суточная доза подбирается индивидуально в зависимости от возраста, массы тела и чувствительности к препарату.
Конвулекс сироп специально разработан для лечения детей, имеет приятный вкус, что облегчает прием препарата. Содержит заменитель сахара ликасин и не вызывает кариеса.
Для индивидуальных групп пациентов существуют другие лекарственные формы, содержащие натрия вальпроат.
Оптимальной дозы для пациента, уже применяющего противоэпилептические средства, которые заменяются препаратом Конвулекс, следует достигать постепенно, примерно в течение 2 нед. Затем, в зависимости от эффективности лечения, снижать дозу другого противоэпилептического средства.
Для пациента, не применяющего другие противоэпилептические препараты, дозу повышать постепенно каждые 2–3 дня, чтобы достичь оптимальной дозы примерно в течение 1 нед.
В случае необходимости комбинированного лечения с другими противоэпилептическими препаратами их следует добавлять постепенно.
При лечении эпилепсии, как правило, суточную дозу следует применять за несколько приемов.
Препарат желательно принимать во время еды, распределив суточную дозу на 2 приема — для детей до 1 года, на 3 приема — для детей от 1 года.
Для дозирования сиропа Конвулекс предоставляется специальный шприц-дозатор.
Средняя суточная доза составляет:
Детям до 3 лет применять вальпроат натрия рекомендуется только в виде монотерапии и только в случаях, когда ожидаемая польза от лечения превышает риск развития осложнений в виде поражения функции печени и панкреатита у пациентов этой возрастной группы.
Конвулекс р-р. В качестве простой заместительной терапии:
При необходимости быстрого достижения и поддержания эффективной концентрации в плазме крови:
в/в инъекция в течение 5 мин в дозе 15 мг/кг болюсно, затем — постоянная инфузия со скоростью потока 1 мг/кг/ч, постепенно корректируя скорость введения для обеспечения уровня вальпроата в плазме крови ≈75 мг/л. После чего скорость введения изменяется в зависимости от диагноза и состояния пациента.
После окончания инфузии возобновление лечения в пероральной форме сразу компенсирует количество выведенного препарата. При этом или используется предварительное дозирование или сначала вводится откорректированная доза.
Для детей в возрасте старше 2 мес рекомендуется начинать введение или инфузионную терапию из расчета 0,8–1,35 мг/кг/ч.
Рекомендуемые средние суточные дозы:
Ввести препарат следует в течение 24 ч после приготовления р-ра.
Следует использовать такие р-ры для приготовления инфузионного р-ра Конвулекс: изотонический р-р натрия хлорида, р-р глюкозы 5%, р-р Рингера лактатный.
Конвулекс 300/500 мг ретард. Принимать внутрь. Таблетки/капсулы принимают не разжевывая, запивая небольшим количеством жидкости, во время или после приема пищи.
Суточную дозу следует принимать в 1 или 2 раза, желательно во время еды.
Однократное применение возможно в случае хорошо контролируемой эпилепсии.
Таблетку глотают целиком, не измельчая и не разжевывая ее.
Лечение эпилепсии. Начальная суточная доза обычно составляет 10–15 мг/кг, затем ее следует повысить до достижения оптимальной дозы.
Средняя суточная доза составляет 20–30 мг/кг. Однако, если эпилепсия является неконтролируемой при таких дозах, их можно повысить при тщательном наблюдении за состоянием пациента.
Для детей обычная доза составляет 30 мг/кг/сут.
Для взрослых обычная доза составляет 20–30 мг/кг/сут.
Для лиц пожилого возраста дозу следует устанавливать в зависимости от уровня контроля над эпилепсией.
Суточную дозу определяют в зависимости от возраста и массы тела пациента, однако следует также учитывать широкий спектр индивидуальной чувствительности к препарату.
Не установлено четкой корреляции между суточной дозой, концентрацией препарата в плазме крови и терапевтическим эффектом: дозу рекомендуется устанавливать на основании клинического ответа. Определение концентрации вальпроевой кислоты в плазме крови может стать дополнением к клиническому наблюдению в случаях, когда эпилепсию не удается адекватно контролировать или когда есть подозрение на развитие побочных эффектов. Диапазон терапевтически эффективных концентраций вальпроата в плазме крови обычно составляет 40–100 мг/л (300–700 мкмоль/л).
Лечение маниакального синдрома при биполярных расстройствах. Рекомендуемая начальная доза — 20 мг/кг/сут. Дозу можно корректировать в зависимости от индивидуального клинического ответа. Максимальная доза не должна превышать 3000 мг/сут. Рекомендуемая поддерживающая доза для лечения биполярных расстройств — 1000–2000 мг/сут.
— повышенная чувствительность к препарату, дивальпроату, вальпромиду или любому из компонентов препарата в анамнезе.
Конвулекс сироп
Конвулекс 150/300/500 мг капсулы, Конвулекс 300/500 мг ретард,
Конвулекс р-р. для оценки уровня побочных эффектов применялись следующие критерии частоты: очень часто (≥1/10), часто (≥1/100, 1/10), иногда (≥1/1000, 1/100), редко ( ≥1/10 000, 1/1000 ), очень редко (1/10 000).
Изолированная и умеренная гипераммониемия без изменений со стороны показателей функции печени или без клинических проявлений, особенно при терапии несколькими лекарственными средствами, не должна приводить к прекращению лечения.
Со стороны системы кроветворения и лимфатической системы: увеличение количества кровотечений. Редко проявляются тромбоцитопения (особенно у детей) или лейкопения, часто исчезают даже при продолжении терапии, но полностью проходят, когда применение вальпроевой кислоты прекращается. В некоторых случаях повреждение костного мозга может привести к лимфопении, нейтропении, панцитопении или анемии.
Препарат снижает концентрацию фибриногена и фактора коагуляции VIII и подавляет вторую фазу агрегации тромбоцитов, увеличивает продолжительность кровотечений.
Отмечались единичные сообщения о случаях снижения концентрации фибриногена без клинических признаков, такие нарушения появлялись на фоне применения препарата в высоких дозах.
Изменения лабораторных показателей: АлАТ, АсАТ, ЛДГ, ЩФ, амилазы. Эти изменения могут быть дозозависимыми и транзиторными, требуют осуществления контроля и коррекции лечения (снижение дозы или отмена препарата) в зависимости от их характера и степени интенсивности (например прекращение лечения, если уровни печеночных трансаминаз более чем втрое превышают верхнюю границу нормы).
Аплазия красного костного мозга, в том числе истинная эритроцитарная аплазия, макроцитоз.
Со стороны костно-мышечной системы и соединительной ткани: снижение минеральной плотности костной ткани, остеопения, остеопороз, переломы.
Со стороны нервной системы: возможно возникновение головной боли, сонливости, тремора, парестезии; иногда проявляются спастичность и атаксия, раздражительность и гиперактивность, галлюцинации, звон в ушах. Сообщалось о частичной и полной потере слуха, но связь с применением препаратов, содержащих вальпроевую кислоту, не доказана; редко — атаксия.
Нарушение сознания и ступор развиваются из-за повышения частоты приступов и могут приводить к энцефалопатии. Эти нарушения проявляются в случае быстрого повышения дозы препарата или применения множественной противоэпилептической терапии (особенно фенобарбитуратом), нарушения обычно проходят, когда терапия прекращается или снижается доза.
Если применение вальпроата в комбинации с другими противоэпилептическими средствами (особенно фенитоном) продолжается долгое время, отмечаются нарушения деятельности головного мозга (энцефалопатия): увеличение количества приступов, ступор, миастения (мышечная гипотония), нарушение двигательной деятельности (хорееподобная дискинезия), изменения в электроэнцефалограмме.
Иногда выявляют деменцию с церебральной атрофией, исчезающую при прекращении терапии вальпроатом. Сообщалось о временных проявления болезни Паркинсона под влиянием препарата.
Вертиго, экстрапирамидные расстройства, психическое и эмоциональное возбуждение, в начале лечения в исключительных случаях — нарушение речи; сообщалось о случаях гипераммониемии, сопровождавшейся неврологическими симптомами (которые даже могут прогрессировать до развития комы), требующих дополнительных анализов.
У детей, у чьих матерей отмечают эпилепсию, выявляли задержку психомоторного развития. Однако нельзя четко указать на причинно-следственную связь между генетическими, социальными, экологическими факторами, заболеваниями матери и противоэпилептической терапией.
Со стороны ЖКТ: панкреатит. В зависимости от дозы возможно изменение массы тела, повышение аппетита или возникновение анорексии, нарушение ощущения вкуса. Иногда выявляли повышение саливации, диарею, рвоту, икоту. В начале терапии вальпроатом могут проявляться тошнота, боль в эпигастральной области, но это не является показателем для прекращения терапии.
Со стороны почек и мочевыделительной системы: недержание мочи, поражения почек, особенно у детей. После применения Конвулекса описаны случаи возникновения дефицита карнитина. Проявлениями этого дефицита являются преимущественно утомляемость, астения и миалгия. В случае возникновения подобных симптомов следует заподозрить возникновение дефицита карнитина, вызванного вальпроевой кислотой. Получены единичные сообщения о синдроме Фанкони (метаболический ацидоз, фосфатурия, аминоацидурия, глюкозурия), который исчезает после отмены терапии вальпроатом.
Со стороны печени: изолированная и умеренная гипераммониемия без изменений со стороны показателей функции печени или без клинических проявлений, особенно при терапии несколькими лекарственными средствами, не должна приводить к прекращению лечения.
Со стороны кожных покровов: потеря волос и отеки. Мультиформная эритема, сыпь на коже, несистемная или системная красная волчанка.
Случайное попадание в артерию или косвенное венозное применение может привести к повреждению тканей. Применение терапии вальпроатом иногда вызывает такие кожные реакции, как эритема. Также сообщалось об изменениях в механизмах иммунологической защиты (васкулит). Возможно проявление аллергических реакций. Отмечались единичные сообщения о серьезных повреждениях кожи (синдром Стивенса — Джонсона, токсический эпидермальный некролиз или синдром Лайелла).
Со стороны эндокринной системы: редко сообщалось о возможном повышении тестостерона. Кроме того, возможно развитие аменореи и нарушение менструального цикла.
Общие нарушения: редко проявляются местные реакции, воспаление в месте введения р-ра, неспецифическая боль, мимолетная тошнота и сонливость через несколько минут после введения препарата. Ангионевротический отек, реакция на препарат, которая сопровождается эозинофилией и системными симптомами (DRESS).
Со стороны гепатобилиарной системы: в зависимости от дозы могут отмечать нарушения деятельности печени (иногда с летальным исходом). Высокая степень риска поражений печени у детей, особенно если им назначена множественная противоэпилептическая терапия.
С целью предупреждения поражений печени и поджелудочной железы у пациентов следует контролировать появление следующих симптомов: уменьшение выраженности противоэпилептического эффекта, увеличение количества приступов, постоянные жалобы на слабость, апатию, анорексию, летаргию, тошноту, рвоту, боль в животе, отеки отдельных частей или всего тела, нарушение сознания и двигательной деятельности.
Отмечены единичные случаи поражения поджелудочной железы с летальным исходом.
Особо следует контролировать состояние детей. В случае проявления этих симптомов детальное медицинское обследование должно сопровождаться лабораторными анализами.
Со стороны репродуктивной системы: риск тератогенных эффектов. Отмечались единичные сообщения о возможности возникновения поликистоза яичников. Бесплодие мужчин. Гипонатриемия, синдром недостаточной секреции антидиуретического гормона. Сообщалось о возникновении аменореи и нарушении регулярности менструального цикла.
Конвулекс сироп, Конвулекс 300/500 мг ретард. Врожденные, семейные и генетические расстройства: риск тератогенных эффектов (см. Применение в период беременности и кормления грудью).
Со стороны крови и лимфатической системы: сообщалось о случаях дозозависимой тромбоцитопении, которая, как правило, проявляется систематически и без клинических последствий. У пациентов с асимптомной тромбоцитопенией по возможности показано простое снижение дозы препарата с учетом уровней тромбоцитов и степени контроля заболевания, что, как правило, приводит к исчезновению тромбоцитопении. Сообщалось о случаях снижения уровней фибриногена или увеличения продолжительности времени кровотечения (особенно при применении высоких доз препарата) — как правило, без клинических последствий. Вальпроат ингибирует вторую фазу агрегации тромбоцитов. Реже сообщалось о случаях возникновения анемии, макроцитоза, лейкопении и в исключительных случаях — панцитопении. Аплазия красного костного мозга или истинная эритроцитарная аплазия. Агранулоцитоз. Снижение концентрации VIII фактора коагуляции, лимфоцитоз.
Гипераммониемия (клинические проявления: тошнота, атаксия, неврологические симптомы, отеки). Транзиторное повышение уровня трансаминаз, ЛДГ, ЩФ, амилазы.
Со стороны нервной системы: сообщалось о таких временных и/или дозозависимых побочных эффектах, как мелкоамплитудный постуральный тремор и сонливость. Сообщалось о случаях атаксии, выявлявшихся редко. Сообщалось о случаях обратимых экстрапирамидных расстройств, включая паркинсонизм. Очень редко — нарушения когнитивной функции с постепенным возникновением и прогрессирующим развитием, которые могут прогрессировать до полной деменции и являются обратимыми, исчезая после прекращения лечения за период продолжительностью от нескольких недель до нескольких месяцев. Спутанность сознания или судороги: при применении вальпроата отмечалось несколько случаев ступора или летаргии, которые иногда приводили к временной коме (энцефалопатии), изолированной или в сочетании с парадоксальным усилением судорог, которые исчезали после прекращения лечения или отмены препарата. Эти состояния чаще развиваются при терапии несколькими лекарственными средствами (в частности фенобарбиталом или топираматом) или после резкого повышения дозы вальпроата. Часто выявляют случаи изолированной и умеренной гипераммониемии без изменений со стороны показателей функции печени, особенно при терапии несколькими лекарственными средствами, и это не должно приводить к прекращению лечения. Сообщалось о случаях гипераммониемии, сопровождавшейся неврологическими симптомами (которые даже могут прогрессировать до развития комы), требующих проведения дополнительных анализов (см. ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ). Сообщалось о головной боли, ангионевротическом отеке, васкулите.
Со стороны органа слуха и равновесия: в исключительных случаях сообщалось об обратимой или необратимой потере слуха.
Со стороны ЖКТ: в начале лечения у некоторых лиц могут возникать тошнота, рвота, боль в области желудка, диарея, которые, как правило, исчезают через несколько дней без прекращения лечения. Очень редко — развитие панкреатита, при котором требуется отмена препарата. Последствия иногда могут быть летальными (см. ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ). Анорексия, запоры, гиперсаливация.
Со стороны почек и мочевыделительной системы: в исключительных случаях сообщалось о поражении почек. Очень редко — энурез и недержание мочи, обратимый синдром Фанкони, но механизм возникновения до сих пор неизвестен.
Со стороны кожи и подкожной клетчатки: сообщалось о временном и/или дозозависимом выпадении волос. Отмечали такие кожные реакции, как экзантематозные высыпания, в отдельных случаях — развитие синдрома Лайелла, синдрома Стивенса — Джонсона и многоформной эритемы. Возможны аллергические реакции, включая сыпь, реакции гиперчувствительности. Медикаментозные высыпания с эозинофилией и системными проявлениями (DRESS синдром).
Сосудистые расстройства: васкулит.
Метаболические и алиментарные расстройства: очень редко — гипонатриемия, синдром неадекватной секреции антидиуретического гормона (СНСАГ); порфирия, гирсутизм, акне, парестезии, дефицит карнитина (проявления — утомляемость, астения, миалгия).
Общие нарушения и реакции в месте введения: отмечали случаи увеличения массы тела, которое является фактором риска развития синдрома поликистоза яичников, поэтому массу тела пациентов следует тщательно мониторировать (см. ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ). Очень редко — появление периферических отеков (нетяжелых).
Со стороны иммунной системы: ангионевротический отек, синдром DRESS (медикаментозная сыпь с эозинофилией и системными проявлениями) или синдром повышенной чувствительности к лекарственному средству. Системная красная волчанка.
Со стороны гепатобилиарной системы: заболевания печени (см. ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ).
Со стороны репродуктивной системы и молочных желез: сообщалось также о случаях аменореи и нарушении менструального цикла. Бесплодие у мужчин. Гинекомастия, дисменорея, повышение уровня тестостерона, СНСАГ.
Психические расстройства: дезориентация; депрессия, вертиго, экстрапирамидные расстройства, включая паркинсонизм, седативный эффект, психическое и эмоциональное возбуждение, в частности у детей до начала лечения, расстройства речи, деменция с церебральной атрофией, проходит после прекращения лечения, гиперактивность, нистагм, звон в ушах, изменения аппетита, которые преимущественно заключались в усилении аппетита и увеличении массы тела.
Со стороны костно-мышечной системы и соединительной ткани: снижение минеральной плотности костной ткани, остеопения, остеопороз, переломы.
Начало применения противоэпилептического препарата иногда может сопровождаться возобновлением эпилептических припадков или возникновением тяжелых приступов или развитием у больного новых типов припадков независимо от спонтанных флуктуаций, отмечаемых при некоторых эпилептических состояниях. в случае применения вальпроата это прежде всего касается внесения изменений в схему комбинированной терапии противоэпилептическими препаратами или препаратами фармакокинетического взаимодействия (см. взаимодействие), токсичности (заболеваний печени или энцефалопатии — взаимодействие) или передозировки.
В организме человека действующее вещество препарата превращается в вальпроевую кислоту, поэтому не следует применять одновременно другие препараты, которые подвергаются такой же трансформации, во избежание передозировки вальпроевой кислоты (например дивальпроат, вальпромид).
Конвулекс следует применять с большой осторожностью в следующих случаях: лечение новорожденных, которым необходимо дополнительное применение противоэпилептических средств, лечение детей и подростков с сопутствующими заболеваниями и тяжелой формой приступов, повреждения костного мозга, врожденный дефицит ферментов, гипопротеинемия, системная красная волчанка.
Риск развития локального некроза тканей. Препарат следует вводить только в/в. В/м инъекции этого лекарственного средства делать нельзя.
Нарушение функции печени. Условия возникновения. Получены единичные сообщения о тяжелых, а иногда и летальных случаях поражения печени. Группу повышенного риска составляют младенцы и дети в возрасте до 3 лет с тяжелой эпилепсией, особенно эпилепсией, связанной с повреждением головного мозга, задержкой психического развития и/или врожденным метаболическим или дегенеративным заболеванием нервной системы. У детей в возрасте старше 3 лет частота таких осложнений значительно уменьшается и постепенно снижается с возрастом. В подавляющем большинстве случаев такое повреждение печени отмечали в течение первых 6 мес лечения, обычно в течение 2–12 нед, чаще всего при комплексной противоэпилептический терапии.
Возможные признаки. Ранняя диагностика основывается преимущественно на клинических симптомах. Прежде всего необходимо учитывать 2 типа симптомов, которые могут предшествовать появлению желтухи, особенно у пациентов группы риска:
Рекомендуется проинформировать пациента (а если это ребенок, то его родителей) о том, что при появлении таких клинических симптомов следует немедленно обратиться к врачу. Кроме клинического обследования, следует безотлагательно провести функциональные печеночные пробы.
Выявление. В течение первых 6 мес лечения следует периодически проверять функцию печени. Среди традиционных анализов важнейшими считаются тесты, отражающие белково-синтетическую функцию печени, в частности уровень протромбина. При выявлении слишком низкого уровня протромбина, особенно если это сопровождается изменениями других лабораторных показателей (значительное снижение уровня фибриногена и факторов свертывания крови, повышение уровня билирубина и активности трансаминаз — см. ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ) лечение вальпроатом следует прекратить. Необходимо прекратить применение производных салицилатов, если эти препараты принимают одновременно, поскольку они используют те же пути метаболизма.
Панкреатит. Крайне редко выявляли случаи панкреатита , которые иногда заканчивались летально. Эти случаи не зависели от возраста больного и продолжительности лечения. Группу особого риска составляют дети младшего возраста.
Панкреатит, сопровождающийся негативными последствиями, чаще отмечают у детей младшего возраста или у пациентов с тяжелой эпилепсией, повреждением головного мозга или принимающих комплексную противоэпилептическую терапию.
Если панкреатит сопровождается печеночной недостаточностью, риск возникновения летальных случаев значительно повышается.
Меры предосторожности при применении. Лабораторное исследование функции печени следует проводить перед началом (см. ПРОТИВОПОКАЗАНИЯ) и периодически в течение первых 6 мес лечения, особенно у пациентов, относящихся к группе риска (см. ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ). При приеме этого препарата, особенно в начале, как и при лечении другими противоэпилептическими средствами, возможно изолированное и временное умеренное повышение уровня трансаминаз без каких-либо клинических проявлений.
В этом случае рекомендуется провести полное лабораторное обследование (в частности определить уровень протромбина) и, возможно, провести коррекцию дозы препарата и повторные анализы в зависимости от уровня изменений показателей.
У пациентов с почечной недостаточностью следует учитывать возможность повышения концентрации свободной формы вальпроевой кислоты в плазме крови и соответственно снизить дозу препарата.
У пациентов с острой абдоминальной болью или такими желудочно-кишечными симптомами, как тошнота, рвота и/или анорексия, следует провести дифференциальную диагностику с панкреатитом и при повышении уровня трансаминаз немедленно отменить препарат и провести альтернативную терапевтическую терапию.
Это лекарственное средство не рекомендуется применять у пациентов с дефицитом ферментов. У таких больных описаны случаи гипераммониемии, которые сопровождались ступором или комой.
У детей с невыясненными симптомами со стороны печени и ЖКТ (анорексия, рвота, случаи цитолиза), летаргией или комой в анамнезе, с задержкой умственного развития, в случае летального исхода младенца или ребенка в семейном анамнезе до начала лечения вальпроатом необходимо провести исследование метаболизма, особенно тест на аммониемию натощак и после приема пищи.
Хотя при лечении вальпроатом нарушения функции иммунной системы отмечали крайне редко, следует тщательно взвесить потенциальную пользу от применения вальпроата и потенциальный риск при назначении препарата больным с системной красной волчанкой.
Перед началом лечения пациентов следует предупредить о риске увеличения массы тела, а также принять соответствующие меры, преимущественно диетического характера, чтобы свести это явление к минимуму.
Начиная лечение, следует убедиться в отсутствии беременности у женщин репродуктивного возраста, а также в том, что они пользовались эффективными средствами контрацепции до начала лечения (см. Применение в период беременности и кормления грудью).
Немедленно прекратить применение препарата необходимо в таких случаях: общее недомогание неизвестного генеза; клинические признаки расстройств печени или поджелудочной железы или увеличение количества кровотечений, повышение уровня печеночных трансаминаз в 2–3 раза даже при отсутствии клинических признаков, следует помнить о возможности ферментативной индукции, вызванной сопутствующими препаратами, незначительное (в 1½–2 раза) повышение уровня печеночных трансаминаз, сопровождающееся признаками гриппа с высокой температурой тела, нарушение свертывания крови (уменьшение уровня фибриногена и коагуляционных факторов). Если возникло подозрение на серьезное нарушение функции печени, применение других препаратов, которые могут привести к подобным эффектам (например салицилаты), также необходимо прекратить.
Суицид, суицидальны мысли: в некоторых случаях применения противоэпилептических препаратов сообщалось о суицидальном поведении пациентов. Результаты метаанализа рандомизированного исследования противоэпилептических препаратов с применением плацебо также доказывают наличие небольшого риска суицидального поведения. Механизм этого риска неизвестен, и имеющиеся данные не исключают возможность суицидального поведения у пациентов, принимающих Конвулекс. Именно поэтому больные должны быть под постоянным наблюдением относительно проявлений суицидального поведения.
Другие предостережения. При применении препарата может повыситься уровень аммиака в плазме крови (гипераммониемия). Если появляются такие симптомы, как апатия, сонливость, тошнота или гипотония, повышение частоты приступов, то следует контролировать уровень аммиака и вальпроевой кислоты, если уровень повышен, необходимо снизить дозу. При ферментативной недостаточности цикла формирования мочевины в анамнезе у пациента клиническое обследование нарушений обмена веществ необходимо провести до назначения вальпроата.
Следует отметить, что, как и при применении других противоэпилептических препаратов, повышение уровня трансаминаз без клинических признаков могут отмечать и в начале терапии вальпроатом. В некоторых случаях возможны незначительная тошнота, иногда с рвотой и анорексией, исчезающие самопроизвольно. Если побочные эффекты не связаны с передозировкой препарата, применение Конвулекса следует прекратить. Перед началом хирургических вмешательств или при спонтанных кровотечениях и гематомах параметры коагуляции необходимо проверить.
Рекомендуется контролировать уровень протромбина, если антагонист витамина К назначают вместе с вальпроатом. Особое внимание следует уделить пациентам с заболеваниями костного мозга.
Карбапенемы: не рекомендуется сочетанное применение натрия вальпроата или препаратов, содержащих вальпроевую кислоту, с карбапенемами.
Применение при маниакальных эпизодах биполярных расстройств: если препараты лития противопоказаны, то применяют Конвулекс.
Детям в возрасте до 3 лет рекомендуется применять вальпроат только в виде монотерапии, предварительно тщательно взвесив терапевтическую пользу от лечения и риск повреждения печени и возникновения панкреатита у пациентов, относящихся к этой возрастной группе.
Перед началом терапии или хирургическим вмешательством, а также в случае появления спонтанных гематом или кровотечений рекомендуется провести анализ крови (определить формулу крови, включая определение количества тромбоцитов, время кровотечения и коагуляционные тесты) (см. ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ).
Детям следует избегать одновременного назначения производных салицилатов, поскольку при этом повышается риск возникновения гепатотоксических явлений и кровотечения (см. ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ).
Во время лечения вальпроатом употреблять алкогольные напитки не рекомендуется.
При длительном применении возможно развитие гематом и кровотечений. В таких случаях следует немедленно отменить применение препарата Конвулекс.
Увеличение массы тела: Конвулекс нередко вызывает заметное увеличение массы тела. В начале терапии врач должен предупредить пациента о риске и определить соответствующие стратегии для минимизации этого эффекта.
Сахарный диабет: Конвулекс выделяется из организма преимущественно почками в форме кетонов, что может дать ложноположительный диагноз при анализе мочи на возможный диабет.
Системная красная волчанка: Конвулекс может, хотя и редко, индуцировать развитие системной волчанки или увеличивать выраженность уже существующего заболевания.
Гипераммониемия: при подозрении на ферментативную недостаточность цикла мочевины перед применением препарата следует провести ряд метаболических тестов для предотвращения гипераммониемии, вызванной вальпроатом.
Тиреоидные гормоны: в зависимости от концентрации в плазме крови вальпроат может замещать тиреоидные гормоны с сайтов связывания плазматических белков и повышать метаболизм этих гормонов, что может привести к ложноположительному диагнозу гипотиреоза.
Гематологические предостережения: перед началом терапии, а также перед хирургическими операциями следует провести необходимые гематологические тесты (коагулограмма, тромбиновое время и т.д.) для предотвращения потенциальных осложнений при кровотечениях. Пациентам с повреждениями костного мозга следует находиться под наблюдением.
Симптоматика гепатотоксичности: на ранних стадиях печеночной недостаточности для установления точного диагноза следует больше обращать внимание на клинические симптомы, чем на лабораторные тесты. Тяжелым заболеваниям печени могут предшествовать неспецифические симптомы, например внезапные приступы, потеря контроля над судорогами, недомогание, слабость, летаргия, анорексия, отеки, рвота, боль в животе, сонливость, желтуха. При таких симптомах необходимо полное прекращение приема препарата. Пациентам следует сразу сообщать врачу о появлении любого из этих симптомов. До сих пор не установлен конкретный метод исследования, но точные результаты дают тесты, отражающие катаболизм белков, например такие как тест на протромбиновое время. При нарушениях работы печени параллельный прием препаратов на основе салицилатов необходимо прекратить, поскольку они участвуют в том же метаболическом пути, что и вальпроат, и поэтому повышают риск печеночной недостаточности.
Способность влиять на скорость реакции при управлении транспортным средством или работе с механизмами. В начале терапии вальпроатом, в высоких дозах или в комбинации с другими препаратами, влияющими на деятельность нервной системы, могут появляться такие признаки нарушения ЦНС, как сонливость или нарушение сознания. Конвулекс влияет на способность управлять транспортным средством, поэтому пациентам следует воздержаться от управления автомобилем и работы с механизмами на период лечения.
Применение в период беременности и кормления грудью
Беременность. По имеющимся данным не рекомендуется применять вальпроат натрия в период беременности, а также женщинам репродуктивного возраста, которые не применяют эффективные методы контрацепции.
Риск возникновения врожденных пороков развития плода, вызванных вальпроатом натрия, у беременных, принимающих этот препарат, в 3–4 раза выше, чем среди общей группы, в которой он составляет 3%. Чаще отмечают дефекты, связанные с нарушением закрытия эмбриональной нервной трубки (около 2–3%), лицевую дисморфию, расщепление губы и неба, краниостеноз, пороки развития сердца, почек и органов мочеполовой системы, а также деформации конечностей.
Важнейшими факторами риска возникновения подобных врожденных пороков развития является применение препарата в дозах, превышающих 1000 мг/сут, и комбинированное применение с другими противоэпилептическими средствами.
Полученные эпидемиологические данные не указывают на снижение общего коэффициента умственного развития у детей, матери которых применяли вальпроат натрия в период беременности. Однако у этих детей зафиксировано незначительное замедление развития речи и/или значительно более частое посещение логопеда или применение корректирующих мер. Кроме этого, описано несколько случаев аутизма и связанных с этим расстройств у детей, матери которых во время беременности принимали вальпроат натрия in utero. Необходимо проводить дополнительные исследования для того, чтобы подтвердить или опровергнуть все эти данные.
Маниакальные эпизоды биполярных расстройств. Препарат не следует применять во время беременности и женщинам репродуктивного возраста (применять, если необходимо, например в ситуациях, когда другие методы лечения неэффективны или не переносятся). Женщинам репродуктивного возраста следует использовать эффективные методы контрацепции во время лечения.
При планировании женщиной беременности. Если женщина планирует беременность, необходимо рассмотреть возможность применения других методов лечения. Если невозможно избежать применения вальпроата натрия (или нет альтернативы), рекомендуется принимать препарат в минимальной эффективной дозе и отдавать предпочтение применению форм пролонгированного действия, а если это невозможно, то распределить дозу на несколько приемов, чтобы избежать достижения Cmax вальпроевой кислоты в плазме крови.
До сих пор не получено доказательств, подтверждающих эффективность дополнительного применения фолиевой кислоты у женщин, которые в период беременности принимали вальпроат натрия. Однако учитывая положительное влияние фолиевой кислоты в других клинических ситуациях, ее можно назначать в дозе 5 мг/сут за месяц до и в течение 2 мес после зачатия. Независимо от того, принимает пациентка фолиевую кислоту или нет, специальное обследование на наличие пороков развития плода будет одинаковым.
Период беременности. Если нет другой возможности, кроме продолжения лечения вальпроатом натрия (или нет альтернативы), рекомендуется применять препарат в минимальной эффективной дозе и, по возможности, избегать доз, превышающих 1000 мг/сут.
Независимо от того, принимает пациентка фолиевую кислоту или нет, специальное обследование на наличие пороков развития плода будет одинаковым.
Предродовый период. У матерей перед родами следует провести коагуляционные тесты, в частности, определить количество тромбоцитов, уровень фибриногена в плазме крови и время свертывания крови (активированное частичное тромбопластиновое время (аЧТВ)).
У новорожденных. У новорожденных, матери которых принимали этот препарат в период беременности, может возникать геморрагический синдром, не связанный с дефицитом витамина К.
Нормальные показатели гемостаза у матери не исключают возможности нарушения гемостаза у новорожденного. Поэтому у новорожденного обязательно определяют количество тромбоцитов, уровень фибриногена в плазме крови и аЧТВ.
Кроме этого, сообщалось о случаях гипогликемии у новорожденных в течение первой недели жизни.
Период кормления грудью. Экскреция вальпроата натрия в грудное молоко достаточно низкая. Однако, учитывая вопросы, которые возникают в связи с имеющимися данными о замедлении развития речи у младенцев, матери которых в период беременности принимали этот препарат in utero, пациенткам лучше отказаться от кормления грудью.
Дети. В возрасте до 3 лет рекомендуется применять вальпроат только в виде монотерапии, предварительно тщательно взвесив терапевтическую пользу от лечения и риск повреждения печени и возникновения панкреатита у пациентов, относящихся к этой возрастной группе. У детей следует избегать одновременного назначения производных салицилатов, поскольку при этом повышается риск возникновения гепатотоксических явлений и кровотечения.
Одновременное применение с препаратами, которые могут вызывать судороги или снижать судорожный порог, не рекомендуется или вообще противопоказано, в зависимости от возможного риска. к таким препаратам относится большинство антидепрессантов (имипрамин, селективные ингибиторы захвата серотонина), нейролептики (фенотиазины и бутирофеноны) мефлохин, бупроприон, трамадол.
Противопоказаны комбинации с:
Комбинации, которые не рекомендуются:
Если такая комбинация необходима, требуется тщательное наблюдение за состоянием пациента.
Влияние других препаратов на натрия вальпроат. Фермент-индукционные противоэпилептические средства, такие как фенобарбитал, примидон, фенитоин и карбамазепин при одновременном применении ускоряют выведение вальпроевой кислоты из организма, уменьшают ее уровень в плазме крови, тем самым снижая эффективность препарата.
Фелбамат при сочетанном применении приводит к повышению концентрации свободного вальпроата (до 18%).
Мефлохин при одновременном применении ускоряет метаболизм натрия вальпроата, проявляет судорожный эффект и стимулирует возникновение эпилептических припадков.
Из-за подавления печеночного метаболизма концентрация вальпроата в плазме крови может повышаться при одновременном применении с циметидином и эритромицином.
Сочетанное применение с флуоксетином также приводит к повышению уровня вальпроевой кислоты, однако известны случаи ее снижения.
Снижение вальпроевой кислоты на 60–100% за 2 дня отмечают при одновременном применении с карбапенемами. Следует избегать сочетанного применения этих препаратов.
В случае одновременного применения вальпроата и препаратов, которые связываются с белками плазмы крови (ацетилсалициловая кислота), концентрация свободного вальпроата в плазме крови повышается (кислота вытесняет вальпроат из связи с белками крови). Применения вальпроата и ацетилсалициловой кислоты в обезболивающих дозах также следует избегать, особенно детям и младенцам.
С топираматом: риск возникновения гипераммониемии или энцефалопатии, которые обычно объясняются действием вальпроевой кислоты, при одновременном применении с топираматом.
Рекомендуется усиленный клинический и лабораторный контроль в начале лечения и в случае появления каких-либо симптомов, которые могут указывать на возникновение этих явлений.
С рифампицином: риск судорог в связи с ускорением печеночного метаболизма вальпроата рифампицином. Показаны клинический и лабораторный мониторинг, а также, возможно, коррекция дозы противосудорожного средства во время лечения рифампицином и после его прекращения.
С зидовудином: риск усиления побочных действий зидовудина, в частности гематологических эффектов, в связи с замедлением его метаболизма вальпроевой кислотой. Регулярный клинический и лабораторный мониторинг. Для проверки на предмет анемии в течение первых 2 мес применения этой комбинации следует проводить анализ крови.
Комбинации, которые следует принимать во внимание
С нимодипином (перорально и как экстраполяция, парентерально): усиление гипотензивного эффекта нимодипина из-за повышения его концентрации в плазме крови (снижение его метаболизма под действием вальпроата).
С литием: не влияет на уровень лития в плазме крови.
С пероральными контрацептивами: Конвулекс не вызывает индукции ферментов, поэтому он не снижает эффективности эстроген-прогестагенов у женщин, применяющих гормональные средства контрацепции.
Влияние натрия вальпроата на другие препараты. Повышение концентрации фенобарбитала, вызванное одновременным применением с вальпроатом, имеет важное клиническое значение, так как повышается риск седативного эффекта, особенно у детей. В таком случае следует снизить дозу фенобарбитала или примидона. Необходимо проводить обследования в течение первых 15 дней применения препаратов.
Концентрация свободного фенитонина (концентрация активного, связанного с белками крови) также повышается под влиянием вальпроата, однако общий уровень фенитонина в плазме крови может оставаться неизменным. В результате повышается риск седативного эффекта (почти повреждения мозга).
При одновременном применении с карбамазепином вальпроат потенцирует токсический эффект карбамазепина. Следует проводить клинические и лабораторные исследования показателей перед началом терапии, при необходимости дозы могут быть изменены.
С азтреонамом есть риск возникновения судорог из-за снижения концентрации вальпроевой кислоты в плазме крови.
Натрия вальпроат ослабляет метаболизм ламотригина и ускоряет его Т½. Дозу ламотригина следует корректировать в случае необходимости. Сочетанное применение препаратов может приводить к развитию кожных реакций, особенно в первые 6 нед сочетанного применения. Рекомендуется прекращение сочетанного применения до исчезновения этих симптомов.
Вальпроевая кислота повышает уровень фельбамата в плазме крови почти на 50%.
При одновременном применении вальпроата с бензодиазепинами, барбитуратами и нейролептиками, ингибиторами МАО и антидепрессантами усиливается психотропный эффект препаратов. В таких случаях следует провести клинические тесты и определить соответствующую дозу индивидуально.
Вальпроат также влияет на метаболизм таких средств, как кодеин.
Вальпроат повышает концентрацию зидовудина в плазме крови и его токсичность.
Сочетанное применение натрия вальпроата с антикоагулянтами или ацетилсалициловой кислотой приводит к развитию осложнений, связанных с кровотечениями. При одновременном применении препаратов следует контролировать параметры коагуляции.
Другие взаимодействия. Вальпроевая кислота частично метаболизируется в кетоновые тела, следует иметь в виду, что возможны ложноположительные результаты выделения кетонов у больных сахарным диабетом, у которых подозревают кетоацидоз.
Вальпроат не проявляет ферментного эффекта, действие гормональных контрацептивов не снижает уровень вальпроата.
Не исключено, что потенциально гепатотоксический препарат или алкоголь могут усиливать токсический эффект вальпроевой кислоты на печень.
Клиническим проявлением острой массивной передозировки являются кома, более или менее глубокая, которая сопровождается гипотонией мышц, гипорефлексией, миозом, угнетением дыхания и явлениями метаболического ацидоза.
Описаны также несколько случаев повышения внутричерепного давления, связанные с отеком головного мозга.
Неотложная помощь в условиях стационара должна включать поддержание эффективного диуреза, тщательное наблюдение за состоянием сердечно-сосудистой и дыхательной систем. В очень серьезных случаях проводят диализ. Для восстановления сознания эффективно применение в/в налоксона.
Прогноз при передозировке обычно благоприятный. Однако описаны несколько случаев передозировки, которые закончились летально.
В сухом защищенном от света месте при температуре до 25 °с.
Описание препарата Конвулекс сироп 50мг/мл фл. 100мл на этой странице — упрощенная авторская версия сайта apteka911, созданная на основании инструкции/ий по применению. Перед приобретением или использованием препарата вы должны проконсультироваться с врачом и ознакомиться с оригинальной инструкцией производителя (прилагается к каждой упаковке препарата).
Информация о препарате предоставлена исключительно с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению. Только врач может принять решение о назначении препарата, а также определить дозы и способы его применения.
Склад:
Діюча речовина: натрію вальпроат;
1 мл сиропу містить натрію вальпроату 50 мг;
Допоміжні речовини: мальтит рідкий, метилпарагідроксибензоат (Е 218), пропілпарагідроксибензоат (Е 216), сахарин натрію, натрію цикламат, натрію хлорид, малиновий ароматизатор, персиковий ароматизатор, вода очищена.
Лікарська форма. Сироп.
Основні фізико-хімічні властивості: безбарвний або ледь жовтуватого кольору сироп з персиковим запахом і солодким персиковим смаком.
Фармакотерапевтична група. Протиепілептичні засоби. Кислота вальпроєва.
Код АТX N03А G 1.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.
Фармакологічна активність вальпроату спрямована переважно на центральну нервову систему. Він має протисудомні властивості щодо широкого спектра судорог у людей.
В експериментальних і клінічних дослідженнях було виявлено два механізми протиепілептичної дії вальпроату.
Перший – прямий фармакологічний ефект, що залежить від концентрації вальпроату у плазмі та тканинах головного мозку.
Другий – непрямий – пов’язаний із метаболітами вальпроату, які залишаються у головному мозку, або з модифікаціями нейромедіаторів, або з прямою дією на мембрану. Після введення вальпроату підвищується рівень гамма-аміномасляної кислоти (ГАМК).
Вальпроат скорочує тривалість проміжної фази сну та одночасно подовжує фазу повільного сну.
Вальпроат максимально на 80-95 % зв’язується з білками сироватки крові. При рівні у плазмі крові більше 100 мг/л вільна фракція збільшується. Концентрація вальпроату у цереброспінальній рідині зрівнюється з концентрацією вільного вальпроату у плазмі крові.
Вальпроат проникає крізь плаценту і у грудне молоко (1 % до 10 % від загальної концентрації у сироватці крові).
Вальпроат метаболізується у печінці, в основному глюкуронізується.
Екскретується переважно з сечею у формі глюкуронідів. Період напіввиведення у дорослих - 10-15 годин, у дітей значно коротший, приблизно 6-10 годин.
Фармакокінетика.
У різних фармакокінетичних дослідженнях вальпроату було показано, що його біодоступність у крові при пероральному застосуванні є близькою до 100 %.
Об’єм розподілу переважно обмежений кров’ю і позаклітинною рідиною. Вальпроат проникає у цереброспінальну рідину та тканини головного мозку.
Період напіввиведення становить від 15 до 17 годин.
Мінімальна концентрація вальпроату у плазмі крові, необхідна для терапевтичного ефекту, зазвичай становить 40-50 мг/л і коливається від 40 до 100 мг/л. У разі необхідності досягнення більш високої концентрації необхідно зважити очікувану користь та вірогідність розвитку побічних ефектів, особливо дозозалежних. При концентрації вальпроату понад
150 мг/л необхідно зменшити дозу препарату.
Рівноважна концентрація у плазмі крові досягається через кілька хвилин.
Вальпроат стійко зв’язується з білками плазми крові. Зв’язування з білками плазми залежить від дози та є насичуваним.
Вальпроат виводиться головним чином із сечею, після метаболізму шляхом кон’югації з глюкуронідом та бета-окиснення.
Молекула вальпроату піддається діалізу, але гемодіаліз ефективний тільки щодо вільної фракції вальпроату в крові (приблизно 10 %).
Вальпроат не індукує ферменти метаболічної системи цитохрому Р 450; тому, на відміну від більшості інших протиепілептичних препаратів, він не прискорює ні своєї власної деградації, ні деградації інших речовин, таких як естроген-прогестагени та пероральні антикоагулянти.
Клінічні характеристики.
Показання.
Дорослі та діти. У вигляді монотерапії або у комбінації з іншими протиепілептичними препаратами для:
- лікування генералізованої епілепсії при таких типах нападів: клонічні, тонічні, тоніко-клонічні, абсанси, міоклонічні, атонічні та синдром Леннокса-Гасто;
- лікування фокальної епілепсії: фокальні напади із вторинною генералізацією або без неї.
Діти. Профілактика повторних нападів після однієї або більше фебрильних судорог відповідно до критерій ускладнених фебрильних судорог, коли переривчаста профілактика бензодіазепінами неефективна.
Протипоказання.
Підвищена чутливість до вальпроату, дивальпроату, вальпроміду або до будь-якого компонента препарату в анамнезі.
Гострий гепатит і хронічний гепатит. Тяжкий гепатит в анамнезі пацієнта або його родичів, особливо спричинений лікарськими препаратами.
Печінкова порфірія.
Комбінація з мефлохіном і звіробоєм (див. «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Непереносимість фруктози, синдром мальтосорбції глюкози та галактози, дефіцит сахарази-ізомальтази через наявність у складі препарату сахарози.
Тяжкі порушення функції підшлункової залози.
Вальпроат протипоказаний пацієнтам з відомими мітохондріальними розладами, спричиненими мутаціями в ядерному гені, що кодує мітохондріальний фермент полімеразу гамма, наприклад із синдромом Альперса-Гуттенлохера, дітям віком до 2 років, у яких підозрюється наявність розладу, пов’язаного з полімеразою гамма, а також пацієнтам з порушенням орнітинового циклу в анамнезі (див. розділ «Особливості застосування»).
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Протипоказані комбінації.
З мефлохіном. У хворих на епілепсію існує ризик виникнення епілептичних нападів у зв’язку з посиленням метаболізму вальпроєвої кислоти та судомним ефектом мефлохіну.
Зі звіробоєм звичайним. Ризик зниження концентрації у плазмі крові та зменшення ефективності препарату.
Небажані комбінації.
З ламотриджином. Підвищений ризик розвитку тяжких шкірних реакцій (токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла)). Крім того, можливе підвищення концентрації ламотриджину у плазмі крові через уповільнення його метаболізму у печінці під дією вальпроату натрію. Якщо така комбінація потрібна, необхідний ретельний нагляд за станом пацієнта.
З пенемами. Ризик розвитку судорог через швидке зниження плазмових концентрацій вальпроєвої кислоти, які можуть досягти рівнів нижче порога виявлення.
Комбінації, призначення яких вимагає обережності.
З азтреонамом. Загроза розвитку судорог через зниження концентрації вальпроєвої кислоти у плазмі крові. Рекомендується клінічний нагляд за станом пацієнта, визначення концентрації препаратів у плазмі та, можливо, корекція доз антиконвульсанта під час лікування антимікробним препаратом і після його відміни.
З карбамазепіном. Збільшення концентрації активного метаболіту карбамазепіну у плазмі крові, поява ознак його передозування. Концентрація вальпроєвої кислоти у плазмі крові знижується через посилення її метаболізму у печінці під дією карбамазепіну. При одночасному застосуванні необхідний клінічний нагляд за станом пацієнта, визначення концентрацій вальпроєвої кислоти та карбамазепіну у плазмі крові, перегляд дозування обох препаратів.
З фелбаматом. Збільшення концентрації вальпроєвої кислоти в сироватці крові на 22-50 % та ризик передозування. Потрібний клінічний і лабораторний контроль, може знадобитися корекція доз вальпроату в ході лікування фелбаматом і після його відміни. Крім того, вальпроєва кислота може зменшувати середній кліренс фелбамату на 16 %.
З фенобарбіталом і, шляхом екстраполяції, примідоном. Збільшення концентрації фенобарбіталу або примідону у плазмі крові з появою ознак їх передозування через пригнічення їх метаболізму у печінці, найчастіше у дітей. Зниження концентрації вальпроєвої кислоти у плазмі крові через посилення її метаболізму у печінці під дією фенобарбіталу або примідону. Необхідний клінічний нагляд за станом пацієнта протягом перших 15 днів комбінованого лікування та негайне зменшення дози фенобарбіталу або примідону з появою ознак седації; слід контролювати рівень обох антиконвульсантів у плазмі крові.
З фенітоїном і, шляхом екстраполяції, фосфофенітоїном. Зміна концентрації фенітоїну у плазмі крові. Загроза зниження концентрації вальпроєвої кислоти у плазмі крові через посилення її метаболізму у печінці під дією фенітоїну. Рекомендується клінічний контроль стану пацієнта, визначення рівня обох протисудомних препаратів у плазмі крові і, можливо, корекція їх доз.
З холестираміном: може знижувати абсорбцію препарату.
З рифампіцином. Ризик розвитку судорог через посилення печінкового метаболізму вальпроату рифампіцином. На тлі терапії рифампіцином та після його відміни показаний клінічний нагляд, контроль лабораторних показників і можливе коригування дози антиконвульсанта.
З топіраматом. Ризик виникнення гіперамоніємії або енцефалопатії під дією вальпроєвої кислоти при її застосуванні одночасно з топіраматом. Необхідний ретельний клінічний і лабораторний контроль стану пацієнта на початку лікування та з появою симптомів, які вказують на виникнення цього ефекту.
З зидовудином. Загроза посилення побічних ефектів зидовудину, зокрема гематологічних, через посилення метаболізму під дією вальпроєвої кислоти. Потрібен постійний клінічний і лабораторний моніторинг хворого. Під час перших двох місяців комбінованого лікування слід проводити аналізи крові з метою виявлення можливої анемії.
Комбінації, які слід взяти до уваги.
З німодипіном (при пероральному прийомі та, шляхом екстраполяції, при парентеральному введенні). Ризик посилення гіпотензивного ефекту німодипіну через підвищення його концентрації у плазмі крові (послаблення його метаболізму під дією вальпроєвої кислоти).
Інші види взаємодій.
З пероральними контрацептивами. Оскільки препарат не індукує активність ферментів, він не зменшує ефективність естроген-прогестагенних гормональних контрацептивів.
Нейролептики, інгібітори моноаміноксидази (ІМАО), антидепресанти та бензодіазепіни. Конвулекс може потенціювати ефекти інших нейропсихотропних засобів, таких як нейролептики, ІМАО, антидепресанти і бензодіазепіни. У зв’язку з цим необхідний клінічний нагляд і, можливо, коригування терапії.
Темозоломід. Одночасне застосування темозоломіду та вальпроату може спричинити невелике зниження кліренсу темозоломіду, але немає даних, щодо клінічного значення цієї взаємодії.
Кветіапін. Одночасне застосування вальпроату і кветіапіну може підвищити ризик розвитку нейтропенії/лейкопенії.
Застосування препарату одночасно з лікарськими засобами, які мають високий ступінь зв’язування з білками плазми крові (наприклад, ацетилсаліцилова кислота), може призводити до підвищення концентрації вільної фракції вальпроєвої кислоти у плазмі крові.
Конвулекс може збільшувати концентрацію вільної фракції варфарину через конкурування за місця зв’язування з альбуміном. Тому у пацієнтів, які отримують антагоністи вітаміну К, слід більш ретельно контролювати протромбіновий час.
Особливості застосування.
Діти жіночої статі/підлітки жіночої статі/жінки репродуктивного віку/вагітні жінки. Через високий тератогенний потенціал та ризик порушень розвитку у немовлят, які піддавалися внутрішньоутробному впливу вальпроату, препарат Конвулекс не слід застосовувати дітям жіночої статі, підліткам жіночої статі, жінкам репродуктивного віку та вагітним жінкам, за винятком випадків, коли альтернативні методи лікування є неефективними або не переносяться пацієнтами. Користь та ризик застосування цього препарату необхідно ретельно переглядати при регулярному оцінюванні лікування, при статевому дозріванні та в негайному порядку, коли жінка репродуктивного віку, яка приймає препарат Конвулекс, планує вагітність або завагітніла.
Жінкам репродуктивного віку слід використовувати ефективні засоби контрацепції під час лікування цим лікарським засобом та повідомляти про ризики, пов’язані з застосуванням препарату Конвулекс у період вагітності (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»).
Лікар, який призначає препарат, повинен пересвідчитись, що пацієнтка забезпечена вичерпною інформацією щодо ризиків у вигляді відповідних матеріалів, таких як буклет з інформацією для пацієнтів, для кращого розуміння нею ризиків застосування даного препарату.
Зокрема, лікар, який призначає препарат, повинен упевнитись, що пацієнтка розуміє:
- суть та важливість ризиків, пов’язаних із впливом препарату у період вагітності, зокрема тератогенних ризиків та ризиків порушень розвитку;
- необхідність використання ефективних засобів контрацепції;
- необхідність регулярного оцінювання лікування;
- необхідність негайного звернення до лікаря у разі планування або імовірного настання вагітності.
По можливості потрібно вжити всіх заходів щодо заміни препарату жінкам, які планують завагітніти, відповідним альтернативним методом лікування перед заплідненням (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»).
Лікування вальпроатом можна продовжувати тільки після переоцінки лікарем, який має досвід лікування епілепсії, користі та ризиків такої терапії для пацієнтки.
Оскільки в результаті біотрансформації цього лікарського засобу утворюється вальпроєва кислота, його не слід комбінувати з іншими лікарськими засобами, які проходять таку саму трансформацію, щоб запобігти передозуванню вальпроєвої кислоти (наприклад, дивальпроат, вальпромід).
Захворювання печінки. Умови виникнення. Існують поодинокі повідомлення про тяжкі захворювання печінки при прийманні цього лікарського засобу, а іноді й летальні випадки.
Найбільший ризик розвитку гепатиту серед немовлят та дітей віком до 3 років з тяжкою епілепсією, особливо пов’язаною з ушкодженням головного мозку, затримкою розумового розвитку та/або метаболічними або дегенеративними захворюваннями генетичного походження. У дітей віком від 3 років частота виникнення гепатиту є значно нижчою і поступово зменшується з віком.
У переважній більшості випадків порушення функції печінки спостерігаються у перші
6 місяців лікування, зазвичай між 2-м та 12-им тижнями, та частіше при комплексному протиепілептичному лікуванні.
Тривожні ознаки. Рання діагностика базується переважно на клінічному обстеженні. Зокрема, необхідно брати до уваги два типи симптомів, які можуть передувати жовтяниці, особливо у пацієнтів групи ризику:
- по-перше, неспецифічні симптоми, що зазвичай виникають раптово: астенія, анорексія, виснаження, сонливість, які іноді супроводжуються повторним блюванням і болем у животі;
- по-друге, рецидив епілептичних нападів, незважаючи на правильне лікування.
Рекомендується повідомити хворій дитині та її батькам, що при появі таких клінічних симптомів необхідно одразу ж звернутися до лікаря. Окрім клінічного обстеження, необхідно негайно провести дослідження функції печінки.
Виявлення. Протягом перших 6 місяців лікування необхідно періодично перевіряти функцію печінки. До найважливіших належать тести, що відображають білково-синтетичну функцію печінки, особливо протромбіновий час (ПЧ). При виявленні аномально низького протромбінового часу, особливо якщо він супроводжується зміною інших лабораторних показників (значне зниження рівня фібриногену та факторів згортання крові, підвищення рівнів білірубіну та трансаміназ), лікування необхідно припинити. Якщо одночасно приймали саліцилати, як застережний захід їх слід також відмінити (оскільки вони використовують той самий шлях метаболізму).
Панкреатит. Панкреатит, який іноді призводив до летального наслідку, спостерігався у поодиноких випадках. Захворювання може виникнути незалежно від віку хворого та тривалості лікування, діти молодшого віку належать до групи особливого ризику.
Панкреатит з летальним наслідком найчастіше спостерігається у дітей молодшого віку та у хворих на тяжку епілепсію, з ушкодженням головного мозку або при комплексній протиепілептичній терапії. Якщо панкреатит виникає на тлі ниркової недостатності, ризик летального наслідку значно зростає.
У випадку виникнення гострого болю в животі або таких шлунково-кишкових симптомів як нудота, блювання та/або відсутність апетиту, слід зважити діагноз панкреатиту, та у пацієнтів з підвищеними рівнями ферментів підшлункової залози необхідно відмінити препарат і застосувати необхідні заходи альтернативної терапії.
Ризик самогубства. Суїцидальні думки і поведінка могли виникати у пацієнтів, які отримували лікування протиепілептичними засобами при декількох показаннях. Метааналіз даних рандомізованих плацебо-контрольованих досліджень протиепілептичних засобів також показав невелике збільшення ризику появи суїцидальних думок і поведінки. Причини цього нез’ясовані, й існуючі дані не дають підстав виключати підвищення такого ризику при лікуванні вальпроатом натрію. Тому потрібен ретельний контроль за станом пацієнта, щоб вчасно виявити будь-які ознаки суїцидальних думок і поведінки з можливим призначенням відповідного лікування. Пацієнтів (та осіб, які за ними доглядають) слід попередити, що при появі суїцидальних думок або поведінки слід звернутися по медичну допомогу.
Попередження щодо застосування при епілепсії. Іноді застосування протиепілептичного препарату може спричинити появу більш сильних нападів або розвиток судорог нового типу, незалежно від спонтанних флуктуацій, які спостерігаються при деяких видах епілепсії. У випадку вальпроату такі явища можливі при зміні в супутньому протиепілептичному лікуванні або фармакокінетичній взаємодії (див. розділ «Фармакологічні властивості»), токсичності (захворювання печінки або енцефалопатія) (див. розділи «Особливості застосування» та «Побічні реакції») або передозуванні.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Цей лікарський засіб не рекомендується призначати одночасно з ламотриджином і пенемами (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Через наявність у складі препарату сахарози він не рекомендується для пацієнтів з непереносимістю фруктози, синдромом мальабсорбції глюкози та галактози, дефіцитом сахаразо-ізомальтази.
Цей лікарський засіб містить 13,88 мг натрію на 100 мг вальпроату натрію. Це необхідно брати до уваги пацієнтам, які дотримуються суворої дієти з низьким вмістом натрію.
Запобіжні заходи при застосуванні. До початку лікування (див. розділ «Протипоказання» та періодично протягом перших 6 місяців лікування необхідно проводити тести, що відображають функцію печінки, особливо у пацієнтів групи ризику.
Необхідно підкреслити, що як і у випадку застосування більшості протиепілептичних засобів, можливе ізольоване та минуще помірне підвищення рівня трансаміназ без будь-яких клінічних симптомів, особливо на початку лікування.
У разі підвищення рівня трансаміназ рекомендується провести більш повне лабораторне обстеження (зокрема визначити протромбіновий час), щоб у разі необхідності переглянути дозування. Залежно від отриманих показників тести слід повторити.
Рекомендується проводити аналіз крові (повна формула крові, включаючи кількість тромбоцитів, час кровотечі, коагуляційні тести) до початку лікування та перед будь-яким хірургічним втручанням і у випадку гематом або спонтанних кровотеч (див. розділ «Побічні реакції»).
При лікуванні дітей необхідно уникати одночасного призначення похідних саліцилатів через ризик гепатотоксичності та кровотеч.
У пацієнтів з нирковою недостатністю необхідно брати до уваги підвищення концентрації вальпроєвої кислоти, яка циркулює в крові, та відповідно зменшувати дозу препарату.
При виникненні гострого болю в животі або таких шлунково-кишкових симптомів як нудота, блювання та/або анорексія необхідно виключити розвиток панкреатиту, а у разі підвищення рівня ферментів підшлункової залози препарат слід відмінити та вжити необхідних альтернативних терапевтичних заходів.
Не рекомендується призначати препарат хворим з дефіцитом ферментів карбамідного циклу. Спостерігалися декілька випадків гіперамоніємії зі ступором або комою в таких пацієнтів.
У дітей з наявністю в анамнезі печінкових та шлунково-кишкових розладів нез’ясованої етіології (анорексія, блювання, випадки гострого цитолізу), з випадками летаргії або коми, із затримкою розумового розвитку або у разі наявності випадків загибелі новонародженої чи малої дитини в сімейному анамнезі, до початку лікування препаратом необхідно провести відповідні біохімічні дослідження метаболізму, особливо на наявність амоніємії натщесерце та після вживання їжі.
Незважаючи на те, що препарат спричиняє порушення функції імунної системи дуже рідко, при призначенні препарату хворим на системний червоний вовчак слід оцінити співвідношення користь/ризик.
До початку лікування препаратом пацієнтів слід попередити про можливість збільшення маси тіла, і що цей ефект можна мінімінізувати за умови дотримання дієти.
Пацієнтів із супутнім дефіцитом карнітин-пальмітоїлтрансферази (КПТ) тип ІІ слід попередити про підвищений ризик розвитку рабдоміолізу при прийомі вальпроату.
Призначаючи цей препарат, необхідно виключити наявність вагітності у жінок репродуктивного віку та впевнитися у застосуванні ними ефективних засобів контрацепції до початку лікування.
Під час лікування препаратом Конвулекс застосування алкоголю не рекомендується.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Конвулекс не слід застосовувати дітям жіночої статі, підліткам жіночої статі, жінкам репродуктивного віку та вагітним жінкам, за винятком випадків, коли інші методи лікування є неефективними або не переносяться пацієнтами. Жінкам репродуктивного віку під час лікування цим препаратом слід застосовувати ефективні засоби контрацепції. У разі можливості потрібно вжити всіх заходів щодо заміни препарату жінкам, які планують завагітніти, відповідним альтернативним методом лікування перед заплідненням.
Ризик, пов’язаний із впливом вальпроату у період вагітності.
Як монотерапія вальпроатом, так і політерапія, що містить вальпроат, асоційовані з негативними наслідками вагітності. Наявні дані свідчать про те, що протиепілептична політерапія, одним із препаратів якої є вальпроат, асоціюється з більш високим ризиком вроджених вад розвитку, ніж монотерапія вальпроатом.
Вроджені вади розвитку.
Дані, отримані при метааналізі, в який було включено дослідження-реєстри та когортні дослідження, показали, що у 10,73 % дітей, народжених жінками з епілепсією, які отримували монотерапію вальпроатом у період вагітності, були вроджені вади розвитку
(95 % ДІ: 8,16 – 13,29). Такий ризик найчастіших вад розвитку є вищим, ніж у загальній популяції, де ризик становить приблизно 2-3 %. Цей ризик є дозозалежним, проте встановити граничне значення дози, при якій ризик відсутній, не вдається.
Наявні дані свідчать про збільшену частоту рідкісних та частих вад розвитку. Найчастіші вади розвитку включають дефекти розвитку нервової трубки, лицьовий дизморфізм, незрощення верхньої губи та піднебіння, краніостеноз, дефекти розвитку серця, нирок та сечостатевої системи (особливо гіпоспадія), дефекти кінцівок (у тому числі білатеральну аплазію променевої кістки) та множинні аномалії різних систем організму.
Порушення розвитку.
Наявні дані свідчать про те, що внутрішньоутробна експозиція вальпроату може спричинити небажані ефекти щодо розумового та фізичного розвитку дітей, які піддавались його впливу. Цей ризик, імовірно, є дозозалежним, проте встановити на підставі наявних даних граничне значення дози, при якій ризик відсутній, не вдається. Точний період вагітності, під час якого існує ризик даних ефектів, не визначений, і можливість ризику впродовж усього періоду вагітності не може бути виключена.
Дослідження з участю дітей дошкільного віку, які при внутрішньоутробному розвитку піддавалися впливу вальпроату, показали, що приблизно в 30-40 % випадків відзначалися затримки їх розвитку, такі як затримка розвитку мовлення та ходьби, зниження інтелектуальних функцій, недостатні мовні навики (розмовна мова та розуміння мови) та порушення пам’яті.
Коефіцієнт інтелекту (IQ), що визначався у дітей шкільного віку (віком 6 років), які при внутрішньоутробному розвитку піддавалися впливу вальпроату, був у середньому на
7-10 балів нижчим, ніж у дітей, які піддавалися впливу інших протиепілептичних засобів. Хоча роль інших факторів не може бути виключена, є доказові дані про те, що ризик зниження інтелектуальних функцій у дітей, які піддавалися впливу вальпроату, може не залежати від материнського рівня IQ.
Дані щодо довгострокових наслідків є обмеженими.
Наявні дані свідчать, що у дітей, які при внутрішньоутробному розвитку піддавалися впливу вальпроату, існує підвищений ризик розладів аутистичного спектра (приблизно в 3 рази) та дитячого аутизму (приблизно в 5 разів) порівняно з загальною досліджуваною популяцією.
Обмежені дані свідчать, що у дітей, які при внутрішньоутробному розвитку піддавалися впливу вальпроату, з більшою імовірністю можуть розвинутися симптоми синдрому порушення уваги з гіперактивністю.
Діти жіночої статі, підлітки жіночої статі та жінки репродуктивного віку (див. інформацію вище та розділ «Особливості застосування»).
Якщо жінка планує вагітність.
Лікування вальпроатом жінок, які планують завагітніти або які є вагітними, необхідно переоцінити.
У разі можливості потрібно вжити всіх заходів щодо заміни препарату жінкам, які планують завагітніти, відповідним альтернативним методом лікування перед заплідненням.
Лікування вальпроатом не слід припиняти без переоцінки лікарем, який має досвід лікування епілепсії, користі та ризиків такої терапії для пацієнтки. Якщо на підставі ретельної оцінки ризиків та користі вирішено продовжувати лікування вальпроатом у період вагітності, рекомендується нижчезазначене.
Слід застосовувати найнижчу ефективну дозу та розділити добову дозу вальпроату на кілька доз для прийому впродовж дня. Застосування лікарської форми з пролонгованим вивільненням може бути більш прийнятним порівняно з іншими лікарськими формами для уникнення високих пікових концентрацій у плазмі крові.
Застосування добавок, які містять фолати, перед вагітністю може зменшити ризик дефектів розвитку нервової трубки плода, що є характерним для будь-якої вагітності. Проте наявні доказові дані не підтверджують, що це запобігає пологовим дефектам чи вадам розвитку через експозицію вальпроату.
Необхідно проводити спеціалізований пренатальний моніторинг з метою виявлення можливих дефектів розвитку нервової трубки плода або інших вад розвитку.
Ризик у неонатальному періоді.
Дуже рідко повідомлялося про випадки геморагічного синдрому у новонароджених, чиї матері приймали вальпроат у період вагітності. Даний геморагічний синдром пов’язаний з тромбоцитопенією, гіпофібриногенемією та/або зниженням рівня інших факторів згортання крові. Також повідомлялося про афібриногенемію, що може призвести до летального наслідку. Проте потрібно відрізняти цей синдром від зниження рівня вітаміну К, спричиненого фенобарбіталом та індукторами ферментів. У зв’язку з цим у новонароджених потрібно визначити кількість тромбоцитів, рівень фібриногену у плазмі крові, провести коагуляційні проби та визначити фактори згортання крові.
Повідомлялося про випадки гіпоглікемії у новонароджених, чиї матері приймали вальпроат під час ІІІ триместру вагітності.
Повідомлялося про випадки гіпотиреозу у новонароджених, чиї матері приймали вальпроат у період вагітності.
У новонароджених, чиї матері приймали вальпроат під час останнього триместру вагітності, може розвинутися синдром відміни (зокрема, у вигляді нервового збудження, роздратованості, підвищеної збудливості, підвищеної нервово-рефлекторної збудливості, гіперкінезії, тонічних розладів, тремору, судорог та розладів смоктання).
Годування груддю.
Вальпроат екскретується у грудне молоко людини в концентрації, що становить від 1 % до
10 % його рівня у плазмі крові матері. У новонароджених/немовлят, чиї матері отримували лікування цим препаратом, спостерігалися розлади з боку крові (див. розділ «Побічні реакції»).
Рішення щодо того, припинити годування груддю чи припинити/утриматись від прийому препарату Конвулекс, слід приймати з огляду на користь грудного годування для дитини та користь лікування для жінки.
Фертильність.
Були повідомлення про випадки аменореї, полікістозу яєчників та підвищення рівнів тестостерону в жінок, які приймали вальпроат (див. розділ «Побічні реакції»). Застосування вальпроату може також призвести до порушення фертильної функції в чоловіків (див. розділ «Побічні реакції»). У випадках, про які було повідомлено, зазначається, що фертильна дисфункція є оборотною та зникає після припинення лікування препаратом.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
Пацієнтів, які керують транспортними засобами та працюють з механізмами, слід попередити про небезпеку виникнення сонливості, особливо у разі комплексної протисудомної терапії або одночасного застосування інших медичних препаратів, які можуть посилювати сонливість, тому під час лікування Конвулексом слід утримуватися від керування транспортними засобами або роботи з механізмами.
Спосіб застосування та дози.
Слід враховувати, що добова доза препарату підбирається індивідуально, залежно від віку, маси тіла і чутливості до вальпроату.
Конвулекс сироп спеціально розроблений для лікування дітей, має приємний смак, що полегшує прийом препарату. Містить замінник цукру і не спричиняє карієсу.
Для індивідуальних груп пацієнтів існують інші лікарські форми, що містять натрію вальпроат.
Оптимальної дози для пацієнта, який вже застосовує протиепілептичні засоби, що замінюються препаратом конвулекс, досягати поступово, приблизно протягом 2 тижнів. Потім, залежно від ефективності лікування, слід зменшувати дозу іншого протиепілептичного засобу
Для пацієнта, який не застосовує інші протиепілептичні препарати, дозу слід збільшувати поступово кожні 2-3 дні, щоб досягти оптимальної дози приблизно протягом 1 тижня.
У разі необхідності комбінованого лікування з іншими протиепілептичними препаратами їх необхідно додавати поступово (див. «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
При лікуванні епілепсії, як правило, добову дозу слід застосовувати за кілька прийомів.
Препарат бажано приймати під час їжі, розподіливши добову дозу на 2 прийоми–для дітей віком до 1 року, на 3 прийоми–для дітей віком від 1 року.
Для дозування сиропу Конвулекс надається спеціальний шприц-дозатор.
Середня добова доза становить:
- немовлята та діти віком до 12 років: 30 мг/кг маси тіла;
- діти (віком від 12 до 18 років) та дорослі: 20-30 мг/кг маси тіла (перевагу при застосуванні слід надавати капсулам або таблеткам).
Дітям віком до 3 років застосовувати вальпроат натрію рекомендується лише у вигляді монотерапії і тільки у випадках, коли очікувана користь від лікування перевищує ризик розвитку ускладнень у вигляді уражень функції печінки та панкреатиту у пацієнтів цієї вікової групи.
Діти жіночої статі, підлітки жіночої статі, жінки репродуктивного віку та вагітні жінки. Лікування препаратом потрібно розпочинати та проводити під наглядом спеціаліста, який має досвід лікування епілепсії. Лікування цим препаратом слід призначати тільки в тому випадку, коли інші види терапії є неефективними або не переносяться пацієнтами (див. розділи «Особливості застосування» та «Застосування у період вагітності або годування груддю»); користь та ризик застосування цього препарату необхідно ретельно переглядати при регулярному оцінюванні лікування. Як правило, препарат Конвулекс призначати як монотерапію в найнижчій дозі, при якій спостерігається ефект лікування, та, якщо можливо, у вигляді лікарської форми з пролонгованим вивільненням для уникнення високих пікових концентрацій у плазмі крові. Добову дозу потрібно розділяти принаймні на 2 прийоми.
Діти.
Препарат можна застосовувати у педіатричної практиці. Дітям віком до 3 років рекомендується призначати вальпроат натрію винятково у вигляді монотерапії після оцінки потенційної користі від лікування та ризику розвитку захворювання печінки та панкреатиту, який існує у пацієнтів цієї вікової групи (див. також розділ «Особливості застосування»).
Передозування.
Клінічна картина тяжкого гострого передозування зазвичай включає більш або менш глибоку кому з гіпотонією м'язів, гіпорефлексією, міозом, пригніченням дихання та метаболічним ацидозом, артеріальної гіпотензії та судинного колапсу/шоку.
Описано декілька випадків розвитку внутрішньочерепної гіпертензії, пов’язаної з набряком мозку.
Невідкладна допомога в стаціонарі повинна включати: у разі необхідності − промивання шлунка, забезпечення ефективного діурезу, постійне спостереження стану серцево-судинної та дихальної систем. У дуже тяжких випадках при необхідності слід проводити екстраренальне очищення крові.
Загалом прогноз такого передозування є сприятливим. Однак відомі декілька випадків з летальним наслідком.
Наявність вмісту натрію у складі вальпроату може призвести до гіпернатріємії при передозуванні.
Побічні реакції.
Вроджені, родинні та генетичні розлади (див. розділ «Особливості застосування» та «Застосування у період вагітності або годування груддю»).
Тератогенний ризик (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»).
З боку крові та лімфатичної системи.
Повідомлялося про випадки дозозалежної тромбоцитопенії, які, як правило, виявлялися у систематичному порядку і не мали жодних клінічних наслідків.
У пацієнтів з асимптомною тромбоцитопенією просте зниження дози лікарського засобу з урахуванням рівня тромбоцитів і контролю захворювання зазвичай призводить до усунення тромбоцитопенії.
Повідомлялося про випадки зниження рівнів фібриногену або подовження часу кровотечі, як правило, без клінічних наслідків, особливо на тлі застосування високих доз препарату. Вальпроат зумовлював інгібування другої фази агрегації тромбоцитів. Рідше повідомлялося про випадки анемії, макроцитозу, лейкопенії та, у виняткових випадках, панцитопенії.
Аплазія червоного кісткового мозку або істинна еритроцитарна аплазія.
Агранулоцитоз.
Зниження рівня факторів коагуляції (щонайменше одного), патологічні результати тестів на коагуляцію (наприклад, подовження протромбінового часу, подовження активованого часткового тромбопластинового часу, подовження тромбінового часу, підвищення показника міжнародного нормалізованого співвідношення (МНС)) (див. розділ «Особливості застосування» та «Застосування у період вагітності або годування груддю»), дефіцит біотину/ дефіцит біотинідази.
З боку нервової системи.
Повідомлялося про транзиторні та/або дозозалежні побічні явища: дрібноамплітудний постуральний тремор та седативний ефект.
Повідомлялося про нечасті випадки атаксії та парестезії.
Іноді спостерігалися незворотні екстрапірамідні розлади, які, проте, могли включати випадки зворотного паркінсонічного синдрому.
Були описані дуже рідкісні випадки когнітивних порушень з поступовим початком та прогресуючим розвитком (що можуть прогресувати аж до деменції), які були зворотними протягом кількох тижнів або кількох місяців після відміни препарату.
Сплутаність свідомості або судоми: на тлі застосування вальпроату спостерігалося декілька випадків ступору або летаргії, що іноді призводили до транзиторної коми (енцефалопатії) − ізольованої або асоційованої з парадоксальним збільшенням судорог, що регресувала після відміни препарату або зниження його дози. Ці стани найчастіше виникали на тлі політерапії (особливо із застосуванням фенобарбіталу або топірамату) або після різкого збільшення дози вальпроату.
Часто спостерігалася ізольована помірна гіперамоніємія при відсутності змін з боку показників функції печінки, особливо на тлі політерапії; це побічне явище не повинно бути приводом для відміни препарату. Проте були зареєстровані також випадки гіперамоніємії з неврологічною симптоматикою (що може навіть прогресувати до коми), і ця ситуація таким чином вимагає проведення додаткових обстежень (див. розділ «Особливості застосування»).
Також повідомлялося про випадки головного болю та ністагму.
З боку психіки.
Стан сплутаності свідомості, галюцинації, агресія*, збудження*, порушення уваги*, анормальна поведінка*, психомоторна гіперактивність*, труднощі з навчанням*.
* Ці побічні реакції головним чином спостерігаються у дітей.
З боку зовнішнього та внутрішнього вуха.
Повідомлялося про виняткові випадки зворотної або незворотної втрати слуху.
З боку шлунково-кишкового тракту.
У деяких пацієнтів на початку лікування можуть спостерігатися шлунково-кишкові розлади (нудота, блювання, захворювання ясен (в основному гіперплазія ясен), стоматит, біль у шлунку, діарея), які зазвичай усуваються через кілька днів без необхідності відміняти препарат.
Повідомлялося про дуже рідкісні випадки панкреатиту, що потребували дострокової відміни препарату. Клінічні наслідки при цьому іноді можуть бути летальними (див. розділ «Особливості застосування»).
З боку нирок та сечовивідного тракту.
Повідомлялося про виняткові випадки ураження нирок.
Були зареєстровані дуже рідкісні випадки енурезу та нетримання сечі.
Оборотний синдром Фанконі, але механізм дії поки ще не з’ясований.
Тубулоінтерстиціальний нефрит.
Повідомлялося про випадки ниркової недостатності.
З боку шкіри та підшкірної клітковини.
Повідомлялося про випадки транзиторного та/або дозозалежного випадання волосся та виникнення проблем з волоссям (наприклад, патологічна текстура волосся, зміна кольору волосся, патологічний ріст волосся).
Спостерігалися шкірні реакції, такі як екзентематозні висипання. Також були зареєстровані виняткові випадки токсичного епідермального некролізу, синдрому Стівенса-Джонсона та мультиформної еритеми.
Метаболічні та аліментарні розлади.
Дуже рідкісні випадки гіпонатріємії.
Синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону.
Гіпотиреоз (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»).
Гіперандрогенія (гірсутизм, вірилізм, акне, облисіння у чоловіків та/або збільшення андрогену)
Доброякісні, злоякісні та невизначені новоутворення (у тому числі кісти та поліпи)
Мієлодисплатичний синдром.
Загальні розлади та реакції у місці застосування.
Спостерігалися випадки збільшення маси тіла. Оскільки збільшення маси тіла є фактором ризику для синдрому полікістозу яєчників, слід ретельно контролювати масу тіла пацієнток (див. розділ «Особливості застосування»).
Повідомлялося про дуже рідкісні випадки неважких периферичних набряків та гіпотермії.
З боку судин.
Кровотеча (див. розділ «Особливості застосування» та «Застосування у період вагітності або годування груддю»).
Васкуліт.
З боку імунної системи.
Ангіоневротичний набряк, DRESS-синдром (медикаментозне висипання, що супроводжується еозинофілією і системною симптоматикою) або синдром гіперчутливості до препарату.
З боку гепатобіліарної системи.
Захворювання печінки (див. розділ «Особливості застосування»).
З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння.
Плевральний випіт.
З боку репродуктивної системи та молочних залоз.
Аменорея та нерегулярні менструації.
Було висунуте припущення про вплив препарату на сперматогенез (зокрема, про зниження рухливості сперматозоїдів) (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»).
Чоловіче безпліддя, полікістоз яєчників.
Дуже рідко повідомлялося про виникнення гінекомастії.
З боку опорно-рухового апарату та загальні розлади.
Повідомлялося про випадки зниження мінеральної щільності кісткової тканини, остеопенії, остеопорозу та переломів у пацієнтів, які отримували тривале лікування препаратом Конвулекс. Рідко повідомлялося про випадки виникнення системного червоного вовчака та рабдоміолізу.
Механізм дії препарату на метаболізм кісткової тканини наразі невідомий.
Термін придатності. 5 років.
Умови зберігання. Зберігати у сухому, захищеному від світла місці при температурі не вище 25 °C. Зберігати у недоступному для дітей місці.
Скляні флакони по 100 мл, разом зі шприц-дозатором (поліетилен/полістерен), по 1 флакону у картонній коробці.
Категорія відпуску. За рецептом.
Виробник.
Г. Л. Фарма ГмбХ/G.L. Pharma GmbH.
Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.
Шлоссплац 1, 8502 Ланах, Австрія/Schlossplatz 1, 8502 Lannach, Austria;
Источником информации для описания является Государственный Реестр Лекарственных Средств Украины
ВНИМАНИЕ! Цены актуальны только при оформлении заказа в электронной медицинской информационной системе Аптека 9-1-1. Цены на товары при покупке непосредственно в аптечных заведениях-партнерах могут отличаться от указанных на сайте!
Добавление отзыва
{{docMaster.documentName}}
{{docVisa.documentName}}